Врятувати рідних з російського полону: як працює Асоціація родин захисників «Азовсталі»
Перебуваючи в оточенні, під безперервними бомбардуваннями та обстрілами, майже без їжі, води і медикаментів, захисники Маріуполя — бійці полку «Азов», морські піхотинці, прикордонники, нацгвардійці, поліція, бійці тероборони та інші силові структури — протягом 82 днів обороняли місто від росіян.
Сьогодні понад 2,5 тисячі військовослужбовців перебувають в російському полоні: командири у СІЗО Лефортово в Москві, поранені у лікарні тимчасово окупованого Новоазовська, решта — в селищі Оленівка на Донеччині. Щоб визволити рідних з полону, сім'ї захисників Маріуполя об‘єдналися у форматі організації «Асоціація родин захисників “Азовсталі”».
Про завдання, які організація ставить перед собою, про умови утримання українських військових та участь міжнародних організацій розповідають «Свідомі».
Діяльність Асоціації
«Асоціація родин захисників “Азовсталі”» з’явилася 1 червня 2022 року з ініціативи дружини командира полку «Азов» Дениса Прокопенка — Катерини. Основним завданням став супровід процесу визволення бійців з полону.
Ще до того, як бійці потрапили у полон, дружини розпочали інформаційну кампанію: їздили в інші країни, зустрічалися з міжнародними політиками, писали звернення, організовували мирні акції протесту, аби світ звернув увагу.
«15 квітня я написала Миколі, що ми об’єднали багато людей заради їх порятунку, тому просто так не дамо забути про них, і їх обов’язково врятують. Тільки треба трохи протриматись та дочекайтеся», — розповідає дружина військового Національної гвардії Марія.
Чоловік відповідав, що ситуація в Маріуполі вкрай важка.
«Незважаючи, наскільки гучно ми намагалися кричати про їх порятунок — робилося недостатньо. Вони далі сиділи там, а їх вбивали. Для мене найстрашніші дні були не в Маріуполі, в повній відсутності цивілізації, а тут, в Києві. Я розуміла, що мій чоловік з побратимами гинуть щодня у великій кількості, і ніхто з цим нічого не може зробити», — говорить Марія.
Тоді жінки знайшли контакти представників Офісу Президента і почали писати звернення.
«Влада почала відповідати на запити щодо ситуації навколо оточеного заводу. Так з’явилася перша комунікація з Президентом. Нас запевнили, що робота проводиться, але її намір та хід реалізації нам або пресі поки не можуть повідомити, — розповідає Марія. — Я повідомила Миколу. Писала, що влада 24/7 думає і намагається вирішити, як їх врятувати. Микола відповідав, що не певен щодо цього. І взагалі, не знає, на чому тримається і як воно так стається, що він має можливість виходити на зв’язок».
21 квітня нацгвардієць написав: «Через 10 хвилин виходити на позицію. Не знаю, коли повернусь, і чи повернусь взагалі». Після цього майже місяць жодного повідомлення Марія не отримувала.
17 травня о 4:56 ранку з чужого номера Микола написав: «Дружина, привіт. Це я, Коля. Я живий, цілий. Ми складаємо зброю, виходимо в табір. Якщо буде можливість — подзвоню». І додав: «Пробий, що там по моєму навчанню в універі».
Це було повідомлення в один кінець. Після вивезення з території заводу нацгвардієць на зв’язок не виходив.
Участь і реакція міжнародних гуманітарних місій
Операцію з порятунку військових здійснюють розвідка, ЗСУ, Держприкордонслужба, Нацгвардія, СБУ, Національна поліція та полк «Азов» спільно з Міжнародний Комітет Червоного Хреста та ООН.
17 травня МКЧХ розпочав реєстрацію захисників, які залишили «Азовсталь»: записували ім’я, дату народження та найближчих родичів, щоб відстежувати й підтримувати зв’язок. В організації наголосили, що не перевозять військовополонених до місць утримання.
За словами Катерини Прокопенко, міжнародні гуманітарні організації діяли лише на початку евакуації. Зважаючи на відсутність фото- та відеофіксації щодо умов утримання бійців, можна вважати, що на території так званої «днр» присутня лише російська сторона.
23 травня командир полку «Азов» Денис Прокопенко вийшов на зв’язок з дружиною і розповів, що українські бійці утримуються у «задовільних» умовах. Марія зазначає, що через МКЧХ їй не вдається дізнатися про чоловіка.
«Кажуть, що не володіють інформацією через те, що їх не пускають на територію СІЗО. МКЧХ мав би бути гарантом при евакуації бійців. На них була велика надія, що вони будуть слідкувати за їх станом: як годують, в яких умовах живуть, чи можуть зв'язуватися з рідними», — говорить Марія.
За словами дівчини, МКЧХ був присутній 16 травня: показали, що у кожного є ліжко, їх годують — умови нібито задовільні. Проте рідні не знають, чи застосовують росіяни тортури.
«У нас є дотримання Женевської Конвенції та норм міжнародного права щодо утримання військовополонених. А в цих так званих “л/днр” жодних дотримань немає», — стверджує Марія.
15 червня Асоціація опублікувала звернення до МКЧХ і міжнародних медіа з проханням відвідати колонію в Оленівці. Наразі Асоціації тисне на міжнародну спільноту, щоб отримати доступ для МКЧХ до місць утримання.
«Якщо МКЧХ не може нічого вдіяти, що є дивним, то треба зробити так, щоб світ натиснув на Росію, аби їм вдалося, і їх впустили до місць ув’язнення. Тиснути на організацію немає сенсу. Згадаймо 8 років війни на Донеччині та Луганщині — дії МК Червоного Хреста та ООН були одиничними випадками», — говорить Марія.
Ще одне з направлень Асоціації — інформаційно-психологічна допомога рідним. Невдовзі планують запустити YouTube-канал, де психолог та юрист розповідатимуть основні аспекти, які турбуватимуть. Планують комунікувати й з українською владою.
«Хочемо зустрітися з Президентом поспілкуватися щодо подальшої долі воїнів. Запитати, чим ми можемо допомогти, як позитивно сприяти ситуації, що краще робити чи не робити. Наша головна ціль — визволити хлопців та дівчат, покращити умови перебування», — додає дівчина.
Марія зазначає, що обмін тілами між сторонами є важливим етапом, адже процес свідчить і про визволення поранених також.
В Асоціації сподіваються, що терміни перебування бійців у полоні будуть відповідати Женевським Конвенціям — друга сторона не може утримувати військовополонених більше 3-х місяців. Проте зазначають, що невідомо, які плани у Росії і який вплив Україна та інші країни мають на неї.
