Серцево-легенева реанімація: навички, які можуть врятувати людину

Серцево-легенева реанімація — що це та для чого використовується?

Серцево-легенева реанімація (СЛР) — це комплекс дій, що поєднує компресії на грудну клітку (непрямий масаж серця) постраждалої людини та штучну вентиляцію легень. Як це працює? Під час непрямого масажу серця орган стискається між хребтом та грудиною — за належного виконання це дає змогу крові циркулювати. Штучна вентиляція при цьому наповнює кров постраждалого киснем.

Якщо все виконувати правильно, це дає змогу виграти час до приїзду кваліфікованого медичного персоналу та для пошуку способу «перезапустити» системи організму. Не менш важливо продовжувати надавати якісну допомогу й після проведення СЛР.

Коли є потреба проводити СЛР?

Серцево-легеневої реанімації потребує будь-яка постраждала людина, яка перестала дихати самостійно та втратила свідомість. Причиною може бути багато станів, захворювань або травм. «Класичними» вважають серцеві напади. Кожна хвилина зволікання збільшує ризики невиправних ушкоджень для мозку та смерті людини. Уже через 4-7 хвилин без кисню в корі головного мозку починаються незворотні процеси.

Проте зважайте ще на такі нюанси:

температура зовнішнього середовища, молодий вік постраждалого та наявність хронічних захворювань можуть сильно зменшувати цей час;
найчастіше рятівник не знає, коли саме сталася зупинка серця (дихання), оскільки погіршення стану, втрата свідомості та зупинка серця не стаються одночасно, а наростають поступово. А значить — починати реанімацію потрібно максимально швидко, аби мати шанс на порятунок життя та здоров’я.

Правильне виконання СЛР — з чого почати?

Передусім оцініть кількість шарів одягу на постраждалій людині. Якщо рятівнику не заважає, до прикладу, футболка на постраждалому, її можна не знімати, проте пам’ятайте, що ефективність допомоги — це пріоритет. Ви маєте право прибрати весь одяг, якщо він блокує огляд, поглинає енергію компресій (натискань на грудну клітку) чи якимось чином становить дискомфорт для виконання першої допомоги.

Початок реанімації

Покладіть основу долоні в центр грудної клітки, над нею покладіть основу другої долоні так, щоб сформувати замок. Руки мають розташовуватися прямо та вертикально. У такому положенні здійснюйте ритмічні натискання глибиною в 5-6 см із темпом 100-120 компресій протягом 1 хвилини. Після кожної компресії грудна клітка має звільнятися від тиску. Не спирайтесь на неї! Якщо є така можливість, кожні 2 хвилини або частіше чергуйтесь з іншими людьми, які вміють робити СЛР, щоб мати змогу відновити сили й надавати допомогу ефективно.

Якщо ви маєте відповідну підготовку та інструментарій, після кожних 30 компресій потрібно здійснювати штучну вентиляцію легень.

Це можна робити в кілька способів:

рот у рот, якщо ви знаєте постраждалу людину та/або маєте з нею родинні зв’язки;
із захисним клапаном, що захищає рятівника від хвороб, що передаються повітряно-крапельним шляхом;
використовуючи спеціальні маски або мішки АМБУ.

Під час виконання звертайте увагу на характер дихання та рухи грудної клітки потерпілої людини. Важливо забезпечувати прохідність дихальних шляхів під час видихів, оскільки реанімація здійснюється на спині. У такому положенні язик може перекривати дихальні шляхи, коли людина без свідомості.

Дотримуйтесь співвідношення 30 до 2 — 30 натискань на грудну клітку на 2 штучних вдихи, які варто виконати не більше ніж протягом 10 секунд. Ефективний вдих має припіднімати грудну клітку.

Якщо ви не маєте можливості провести штучну вентиляцію (наприклад, немає клапана, навички тощо), важливо пам’ятати, що в крові постраждалої людини залишається певна кількість кисню. Тож реанімація навіть без штучної вентиляції буде ефективною деякий час — здебільшого цього вистачає до приїзду швидкої допомоги на місце події.

Як довго потрібно робити СЛР?

Важливо продовжувати реанімацію до приїзду швидкої допомоги. Причиною зупинитися може бути загроза рятівнику, фізична втома, через яку людина не має змоги ефективно «качати». Також варто зупинитись, коли постраждала людина починає подавати ознаки життя. У такому разі її стан переоцінюється й реанімацію не потрібно продовжувати, якщо в людини наявне самостійне дихання, рухи тощо. Відомі випадки, коли людей рятували після досить тривалої реанімації з успішним відновленням функцій мозку після одужання.

Чого НЕ можна робити при СЛР?

переривати реанімацію без причини;
здійснювати натискання на грудну клітку не на твердій та рівній поверхні, а на умовному дивані;
продовжувати СЛР за наявності не під’єднаного АЗД (пам’ятайте, АЗД — у пріоритеті);
переривати компресії більше ніж на 10 секунд без причини (наприклад, без команди АЗД).

У виконанні СЛР чітко дотримуйтесь чинних рекомендацій ILCOR (Міжнародного комітету з реаніматології) та Європейської Ради Реанімації.

Коли не можна проводити СЛР?

людина у свідомості (наприклад, наявні рухи) та/або дихає два або більше разів протягом 10 секунд;
якщо наявні очевидні ознаки смерті, як-от трупне розкладання, запах, заклякання та травми, несумісні з життям (декапітація, важко деформована грудна клітка).

Невідкладний стан постраждалої людини може бути наслідком отруєння, травми або іншого зовнішнього чинника. Не робіть СЛР за наявності навколо будь-яких загроз. Безпека рятівника — пріоритет у наданні першої допомоги.