Ментальне здоров'я під час війни: що робити, якщо не маєш сил?

Ментальне здоров’я — це стан щастя та добробуту, коли людина реалізує себе, протистоїть життєвим стресам, продуктивно працює та робить внесок у суспільне життя. Не впізнали себе? 

Ви не одні. Зі стресом, вигоранням, тривожністю та навіть панічними атаками стикаються не лише ви, але й ті, на кого ви можете рівнятися та чиє життя ідеалізувати. Особливо це загострилося з початком повномасштабного вторгнення. 

Про вигорання, панічні атаки, депресію, публічний хейт та підтримку ментальної стійкості військових говорили на The Tellers Night 2 «Rozmova про ментальне здоров'я». Благодійний вечір сторітелінгу організували комунікаційна агенція «The Tellers Agency» та платформа пошуку психотерапевта Rozmova. Історії героїв вечора та їхні поради — у матеріалі.

Часто наша реакція на нові проєкти — працювати ще більше. Однак є різниця, коли тобі 22 і ти можеш так працювати місяць або й пів року. 

Втома накопичується, і з'являється герой нашої історії — емоційна депривація. Що це таке? Людина стає менш чутливою до своїх емоцій, що призводить до апатії. 

Я намагався займатися спортом, завів собаку, більше гуляв, ходив на йогу. Це допомагало. Проте не вирішує глибинні речі. Вигорання повертається. Тоді вирішив спробувати психотерапію, бо це працює на глибшому та системному рівні. Після особистої терапії зʼявилась ідея «Rozmova» — створити зручну платформу для пошуку терапевта\ки. 

Є три поради: 

Стає гірше, потім краще, далі стабільно погано і постійна апатія — це закономірності мого стану. Коли нічого не хочеться. Коли відчуваю самотність. 

Психіатр сказав, що моя депресія десь заховалася, тобто активно себе не проявляє, але є тривожний розлад зі схильністю до психосоматики. 

А як говорити про це з іншими людьми? Спершу була стигматизація, оскільки я засновниця медіа, у мене є донори, і якщо вони дізнаються про мої проблеми, то вважатимуть ненадійною керівницею. Це лише упередження. Водночас навчитись співіснувати з самотністю, бо оточення не завжди знає, як допомогти. Треба бути готовим, що буде період перевірки їх, коли хтось може зникнути. Друзі — це більше про відволікання, психотерапевт — для допомоги.

Але і тут можна зіткнутися з хейтом. Що працює для мене — ізолюватись на певний період і не очікувати підтримки, піти у свій безпечний простір: подивитися серіал та з'їсти вівсянку. Вести терапевтичний щоденник, наприклад mirror book. Це можуть бути будь-які щоденні ритуали, які дають стабільність. 

Коли в мене вперше сталася панічна атака, я подумала, що помираю. Усе почало крутитися, а ти ніби не контролюєш цей процес і провалюєшся. Тоді зрозуміла, що час звернутися до спеціаліст\ки. Пізніше додалась ще тривожність. 

Це стан, коли тобі стабільно погано. Підвищене серцебиття, важко сконцентруватися на одній задачі. Це відповідь нервової системи на загрозу. Це про постійну виснаженість, бо тіло перебуває у напрузі. Тут допомагає спорт, зокрема йога. 

Люди не можуть вибудуватися баланс між роботою та особистим життям, тому перепрацьовують. Суспільство прив'язує до цінностей капіталізму, коли цінність вимірюють результатом роботи. Так ми втрачаємо себе, натомість отримуємо вигорання. Але варто пам'ятати, що сам факт вашого існування робить вас цінними. 

23 лютого 2022 року я перебувала в Карпатах з сім'єю. Навіть не думала про початок повномасштабного наступу. Сказала собі, що цей рік буде насиченим. Так і сталося — але за інших обставин.  

Коли стало зрозуміло, що це надовго, вирішила стати волонтеркою. Пізніше знайома запропонувала організувати ретрит для військових медиків. Так 100 військових медиків поїхали на ретрит у Швецію, і почав функціонувати  «Repower» — проєкт з ментальної реабілітації військових медиків. 

За кордоном їм всі аплодують, вони відчувають себе супергероями та геройками. Я б хотіла популяризувати культуру пошани і в українському суспільстві. Не складно сказати дякую, побачивши військового. Надважливо, щоб люди, які повертаються з фронту, відчували свою цінність.