Три найкритичніші проблеми ветеранського руху: політика, ефективність та статус

У колонці для Свідомих правозахисниця, співзасновниця та голова громадської організації «Принцип» Любов Галан зібрала три першочергові завдання, які вже окреслилися у ветеранській проблематиці. 

Це далеко не вичерпний список завдань. Але для початку треба дати раду найбільш критичним проблемам.

Критичним питанням у контексті майбутнього для ветеранів (-ок) залишається відсутність повноцінної ветеранської політики. Є слабкість профільного міністерства в цьому питанні — і, як наслідок, спостерігаємо ініціативи різних органів влади, інших міністерств з питань ветеранів (-ок), одна частина з яких може бути успішна, а інша — інфантильна або навіть небезпечна. Відсутність єдиної візії, інституційної спроможності та належної координації — це поки те, що ми бачимо.

Відповідь на запитання: «Якою має бути ця політика?» треба дати разом з експертним середовищем та самими ветеран(к)ами. Маємо відійти від ідеї пошуку рішення за кордоном. Наш контекст, реальні ресурси, досвід загальної мобілізації і кількість людей, які будуть мати статус ветерана (-ки), не вкладаються в жоден із теперішніх світових досвідів. Так, можемо опиратися на кращі практики. Проте остаточне бачення має бути реальним та потрібним в Україні. 

Думаю, що на нас чекають ґрунтовні зміни у «ветеранському законодавстві» і складна дискусія в суспільстві через радянський досвід та уявлення, якою має бути державна підтримка. Особливо в сфері соціального захисту. З іншого боку, без цього ми приречені застрягнути в болоті економічно не підтверджених обіцянок та фейкових пільг і послуг, які насправді є приниженням і не ґрунтуються на потребах ветеранів (-ок).

На думку нашої організації, першим пріоритетом для планування ветеранської політики є впровадження систем для обліку, оперування даними та діджитал-інструментів для різних послуг. 

Пріоритетом держави має бути повноцінний запуск Єдиного державного реєстру ветеранів війни, який дозволить збирати та опрацьовувати велику кількість інформації про ветеранів (-ок). Функціонування реєстру надасть можливість аналізувати вікові групи, регіон проживання, стать, наявність інвалідності та інші статуси, що допоможе при плануванні програм чи бюджетуванні на рівні центральної і місцевої влад.

Для успішної реалізації такої системи необхідна і спроможність інших, зокрема у відомстві Міністерства соціальної політики, адже лише належним чином зібрана та оновлена інформація в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери (далі — ЄІССС) може забезпечити ефективний менеджмент процесів із наданням соціальних послуг чи виплат. 

Запуск ЄІССС — це критична реформа у сфері соціального захисту, яка має змінити можливості для ветеранів (-ок). Оскільки отримання соціальних послуг та підтримки наразі є ускладненим, переважна більшість процесів відбувається в ручному режимі та з паперовим документообігом.

Те саме щодо даних про здоров’я. Проведення змін у роботі військово-лікарських комісій дозволило розгорнути медичні інформаційні системи у військових закладах охорони здоров’я, забезпечивши початок процесів із внесення даних про військових в Електронну систему охорони здоров'я. Це у свою чергу в майбутньому, за системного підходу, дозволить, аби в лікарів був належний доступ до історії хвороби. Важливо не мати «білої плями» щодо стану здоров’я людини під час служби. 

У теперішній системі статусів (станом на 2023 рік) отримання відповідного посвідчення може бути складним — частина ветеранів (-ок), члени родин загиблих зіштовхуються з бар’єрами для захисту своїх інтересів. Серед проблем, які виникають на шляху отримання статусу, —  забюрократизованість, низька спроможність військових частин готувати паперові документи, недосконала та часом недоброчесна процедура для підтвердження обставин, що дозволяють отримати статус. 

Особливо болісною для ветеранів (-ок) та їхніх близьких залишається проблема недоброчесного набуття статусу тими військовими, які не мають на це права, але через владні повноваження або корупцію отримали посвідчення. Саме тому серед цільової аудиторії фіксуємо запит на верифікацію, яка, з одного боку, буде оптимальна в часі, а з іншого, забезпечить контроль за тими, хто цей статус отримує. 

Для гарантування справедливості у процедурі набуття статусу важливо побудувати технічний процес, який прибере зайву бюрократію, а також дозволить проводити якісний моніторинг та додаткову перевірку. Станом на зараз вже триває процес із побудови (напів)автоматизованої видачі статусу. 

Останнє дослідження «Принципу» «Від поранення до повернення» про шлях ветерана (-ки) розкриває чимало інших точок болю, з якими зіштовхуються майбутні ветеран(к)и та їхні родини в процесі набуття законного статусу. Від бюрократії та неможливості захистити свої права до відсутності пандусів у лікарнях і неетичного ставлення медперсоналу. Це явно не те, на що заслужили люди, які віддали здоров‘я за наші життя, отож маємо борг перед ними — виправляти ситуацію без зволікань.