Внутрішньо переміщені особи та місцеві: як знайти спільну мову та комунікувати нетоксично?

За даними Міжнародної організації з міграції станом на 23 серпня, в Україні налічується 6,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. 

Важливо вміти знайти спільну мову з людьми з різних регіонів України, не ділити на своїх і чужих, а також вчитися комунікувати нетоксично. 

Разом із психологом та психотерапевтом Максимом Пилаєвим підготували поради, як говорити з людьми, які вимушено переїхали.

Перш за все, при спілкуванні з тимчасово переміщеними особами дайте собі відповідь: «Навіщо я це питаю?». Потім варто дізнатися у співрозмовника/ці, чи комфортно людині говорити на цю тему, адже не можемо знати напевно, яке формулювання спровокує негативну реакцію. 

Коли цікавить обставини в місті, з якого приїхала людина, питання: «Що там, ваше місто вже повністю розбомбили?» або «А чого всі залишились, а ти поїхав?» є некоректними.  

Краще використати: «Мені цікаво дізнатися, що відбувається у вашому місті, але я не знаю, чи доречно про це запитати?»; «Я постійно бачу жахливі новини про ваше місто. Чи могли б ви, якщо можна, трохи розповісти, що там відбувається, що ви бачили, чому деякі люди все ще залишаються там?».

Замість «Що робите цілий день на новому місці?» краще запитати «Вам не сумно на новому місці? Ми в четвер збираємося випити пива в нашому Храмі Недолугої Комунікації, приходьте також». 

Щоб не травмувати, можна сказати: «Я хочу вас підтримати, але не знаю, як краще зробити» або «Я хочу вам допомогти, хочу, щоб ви знали, що ми з вами, ми поруч, ми всі разом». 

Якщо здивувалися, що українці зі сходу володіють українською (що насправді нормально), краще це висловити через комплімент, а не питання: «У вас гарна українська!». 

Якщо вам цікаво, як сталося, що українець знає українську, можна запитати: «Знаєте, я мало знаю про схід і думав, що там всі розмовляють лише російською. Можете розказати, як насправді?»

Можливо, у людини, яка ставить таке питання, є потреба похизуватися своїм містом. Цю абсолютно нормальну потребу можна задовольнити більш екологічним способом. 

Наприклад, сказати: «Я дуже пишаюся нашим містом і буду рада/ий показати тобі його і розділити моє захоплення з тобою!». Не варто принижувати рідне місто/село співрозмовника. Яким би воно не було, це частина ідентичності. Принижуючи населений пункт, ви принижуєте й співрозмовника.

Онлайн-журнал «Люк» запустив проєкт «Внутрішня міграція», щоб привернути увагу до проблем, з якими стикаються люди, що переїхали внаслідок війни. Це понад 40 історій людей з різних регіонів України, які змушені були покинули домівки, щоб врятувати себе та близьких. 

У фокусі — особистий досвід переселенців, їхні емоції та почуття від радикальних змін у житті через війну, складнощі адаптації на новому місці та життя далеко від рідних домівок. Читайте історії на сайті migration.lyuk.media.