Як українці революціонували і чому це робили? Тяглість боротьби за свободу

Тяглість українських Революцій має тривалу історію — українці відстоювали свій вибір на Софійському майдані у 1917–1918 роках, під час Революції на граніті у 1990 році,  Помаранчевої революції у 2004 та Революції Гідності у 2013-2014 роках. На Майданах небайдужі відстоювали європейське майбутнє та цивілізаційний вибір розвиватися разом з демократичним світом.

Свідомі у співпраці з Національним меморіальним комплексом героїв Небесної сотні — Музеєм Революції Гідності розповідають про українські революції і тяглість боротьби за свободу.

Не вперше в історії України прагнення жити у вільній незалежній державі наштовхується на опір з боку Росії, яка впродовж століть методично намагалася знищити Україну, заперечуючи окремішність її народу, історії, мови та традицій. Кожна з революцій робила цей намір очевиднішим, і не важливо — чи була цим ворогом Російська імперія, Радянський союз чи сучасна Росія.

Український фронтир століттями формував українську свідомість, вплинув на історію та культуру й урешті-решт позначився на формах спротиву: українці самі не помічають, коли Майдани стають визвольною війною не лише за права, а й свою землю, життя окремих людей і цілої нації. 

1 квітня 1917 року за ініціативою Центральної Ради в Києві відбулося Перше Українське Свято Свободи. 100-тисячний мітинг патріотичних сил на Софійському майдані засвідчив стремління українців до національного самовизначення та підтримав територіальну автономію України. 

Однак майже одразу прагнення народу до самостійного життя наштовхнулося на опір російських політичних сил, які активізувалися із початком Лютневої революції — від тимчасового до уряду більшовиків.

Активна визвольна боротьба точилася чотири роки й, врешті-решт, через низку як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, зазнала поразки. Україна опинилася під більшовицькою окупацією, яка тривала 70 років.

У жовтні 1990 року в Києві відбувся перший Майдан у новітній історії України, який назвали «Революція на граніті». Студентська молодь протестувала та голодувала на гранітних плитах тодішньої площі Жовтневої революції, теперішнього майдану Незалежності. Ця подія багато в чому визначила майбутнє радянського союзу, адже однією з вимог протестувальників було непідписання нового союзного договору, що мав продовжити агонію СРСР. Для української історії Революція на граніті стала одним із важливих та потужних чинників, які наблизили проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.

Завдяки дисциплінованості та ретельній підготовці студентів, Революція на граніті стала успішною ненасильницькою акцією громадянської непокори, яка заклала традиції демократичних форм протесту, вплинула на зміну вектора розвитку тодішньої України та стала одним із каталізаторів розпаду СРСР.

21 листопада 2004 року на майдані Незалежності розпочалися масові протести за чесні вибори. Масштабні фальсифікації та системне порушення виборчого законодавства на користь проросійського кандидата Віктора Януковича спонукали людей відстоювати своє право на чесне волевиявлення. «Помаранчевою» революцію назвали через колір символіки виборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка, довкола проукраїнських та проєвропейських гасел якого згуртувалося суспільство. 

Передвиборчі програми кандидатів виявили протистояння двох геополітичних орієнтацій всередині країни — проєвропейської та проросійської. 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав факт порушень під час проведення другого туру виборів та оголосив про повторне голосування. За  результатами переголосування Президентом України став Віктор Ющенко.

Другий Майдан продемонстрував готовність українців захищати своє право вибору. У 2004 році це істотно відрізняло Україну від частини колишніх радянських республік, в яких відбувалися демонтування демократії та розбудова авторитарних режимів.

Події Помаранчевої революції дали поштовх зростанню національної свідомості українців та засвідчили розвиток громадянського суспільства. 

Революція Гідності

21 листопада 2013 року на майдані Незалежності почали збиратися перші мітингарі — люди вийшли на площу на знак протесту проти рішення тодішньої влади не підписувати Угоду про асоціацію України з ЄС. Наступні 94 дні життя цілої країни отримали назву «Революція Гідності».

Майже три місяці протестувальники обстоювали на Майдані європейське майбутнє України, гідність і свободу. 18 лютого, в день, коли Верховна Рада мала розглянути законопроєкт змін до Конституції про обмеження повноважень президента, за участі внутрішніх військ і спецпідрозділів тодішньої міліції розпочався штурм Майдану.

Масові вбивства беззбройних людей у середмісті Києва впродовж 18–20 лютого стали переломним моментом у перебігу протестів і спричинили падіння режиму Януковича та початок радикальних змін у системі державної влади. Загиблих Героїв Революції Гідності, що віддали своє життя у боротьбі за свободу, назвали Небесною Сотнею.

Феноменом Революції Гідності стала потужна самоорганізація українських громадян. За результатами соціологічного дослідження центру «Соцінформ», протягом листопада 2013-го — лютого 2014 року участь у протестах взяли близько 6,5 млн українців. Половина з них брала участь в акціях в регіонах, а до громадських активістів належав кожен п’ятий.

Революція Гідності, яка починалася з євроінтеграційних вимог, стала черговим етапом утвердження України як незалежної держави. Ці протести були найголоснішою заявою українців про свої цінності: гідність, свободу, незалежність та демократію.

Прірва між Україною та Росією стала очевидною для світу, а значить — смертельно небезпечною для імперії, що будувала все «своє» на основі краденої української культурної спадщини та історії, надбань поневолених нею народів.

Тому наприкінці лютого 2014 року Росія захопила Крим, а у квітні окупувала частину Донецької та Луганської областей. Українці були змушені взяти до рук зброю, щоб чинити опір і виганяти ворога зі своєї території. В обох століттях ворогами були росіяни — більшовики у 1918, рашисти у 2014.

Повномасштабна агресія Росії проти України перетворила державу на своєрідний Майдан із його базовими принципами самоорганізації, консолідації, взаємодопомоги. Війна змусила суспільство активніше переосмислювати своє минуле, глибше відчувати й усвідомлювати важливість тих ціннісних орієнтирів, які обстоювали і за які боролися на Майданах.

Усі українські революції в ретроспективі тепер постають єдиною лінією оборони проти одвічного ворога. Адже попри різні часи та відмінні вимоги кожної з революцій, що відповідали потребам свого часу та суспільному запиту до змін, однаковими залишалися прагнення до свободи та утвердження своєї ідентичності.