Держкіно проти Довженко-Центру: що відбувається?

17 серпня Національний центр Олександра Довженка (Довженко-Центр) заявив, що Державне агентство з питань кіно видало наказ про реорганізацію центру. Відповідно до наказу, всі фільми з колекції Центру передадуть державній організації «Науковий центр кінематографії України», а авторські права на створення анімації передадуть «Українській анімаційній студії».

Це рішення обурило як працівників Довженко-Центру, так і громадянське суспільство. На сайті Кабінету Міністрів українці створили петицію із закликом скасувати реорганізацію. Петиція набрала необхідну кількість голосів, однак відповідь уряду не задовольнили громадян. Розповідаємо, що відбувається навколо Довженко Центру зараз.

Автори петиції пишуть, що кінематографічну спадщину України Держкіно доручає де-факто «сплячій» установі — «Науковому центру кінематографії України», що з моменту свого заснування в 2011 році не здійснювала жодної діяльності, не має штату та відповідних компетенцій. У наказі про реорганізацію не згадано кіноархівну та музейну колекції Довженко-Центру, які є частиною архівного та музейного фондів України. 

Автори додають, що передача колекції національного кіноархіву, який має репутацію у світі, до фейкової установи — це удар по українській культурній спадщині та по міжнародному іміджу української влади.

На петицію в Уряді відповіли і зауважили, що Довженко-Центр є неприбутковим підприємством, яке внесли до переліку закладів культури й мистецтва, яким надається фінансова підтримка з державного бюджету. Центр працює коштом дотацій від держави та доходів, які отримує від оренди приміщень. 

Також в Уряді кажуть, що адміністративні та інші витрати Центру перевищують обсяги бюджетного фінансування в розділі витрати на оплату праці з урахуванням на соціальні заходи. З огляду на нерентабельність Довженко-Центру, його правонаступником майнових та немайнових прав й обов'язків стане державне підприємство «Українська анімаційна студія», яке ліквідували у 2019 році і яке увійшло до складу центру. 

Загалом в ході реорганізації Центру на його базі створять три нові підприємства, куди обіцяли працевлаштувати працівників Довженко-Центру. Проте в Уряді додали, що «з урахуванням суспільного інтересу до питань, порушених в петиції, Держкіно доручили додатково опрацювати їх та поінформувати громадськість про результати». 

Український режисер, кінознавець Довженко-Центру Станіслав Битюцький говорить, що в Центрі знали тільки про наміри відновити Українську анімаційну студію. Повідомлення про реорганізацію та передачу фільмофонду стали «ударом під дих». Держкіно не обговорювало ідею реорганізувати ні з представниками Центру, ні з кіноспільнотою. 

Довженко-Центр та представники анімаційної спільноти у вересні 2022 року провели круглий стіл щодо відновлення Української анімаційної студії, ситуації в галузі і доцільність її відновлення, куди запросили і працівників Держкіно, але ті проігнорували запрошення. 

Зі слів кінознавця, під час круглого столу вияснилося, що Держкіно не комунікували з представниками анімаційної спільноти щодо необхідності відновлення роботи студії, а самі анімаційники вважають це недоцільним кроком зараз, адже роботу потрібно починати з нуля: всі приміщення в аварійному стані і потребують значних вкладень.

«Держкіно хоче зекономити витрати, але натомість замість однієї успішної організації утворює три, що зрозуміло потребуватиме додаткових коштів та виглядає вкрай не доцільно», — каже Станіслав Битюцький.

Вирішення ситуації у Довженко-Центрі бачать шляхом присвоєння Центру статусу національного фільмофонду, публічного та прозорого обговорення з залученням експертів у галузі та представників влади й подальшого збереження цілісності Центру.

Також відкритим є питання збереження кіноархів та фільмофонду. У Довженко-Центрі не знають, що буде з цим після реорганізації. Процес планують завершити до 1-го грудня, але для цього та передачі архіву має відбутися звірка документів та матеріалів, що зберігаються в архіві, — це тисячі екземплярів (у тому числі й фільми).

«Свідомі» звернулися до Державного агентства з питань кіно з проханням роз'яснити, що відбуватиметься з кіноархівом та музейною колекцією Довженко-Центру, проте відповіді на момент виходу матеріалу не отримали.

У травні 2020 року Довженко-Центр оголосив себе неплатоспроможним, а нинішнє керівництво Держкіно в особі Марини Кудерчук — некомпетентним. У Довженко-Центрі вважали, що Мінфін не затвердив паспорт проєкту програми через саботаж з боку Держкіно. 

«Однією з причин незатвердження паспорта є саботаж керівництвом Державного агентства України з питань кіно своїх обов'язків у частині організації бюджетного процесу та подання в Мінфін занижених показників фінансування Центру всупереч затвердженому МКіП річному плану підприємства», — заявили тоді у Довженко-Центрі. Тоді голова Держкіно Марина Кудерчук відкинула звинувачення та заявила, що з приводу фінансування Довженко-Центру варто звертатися до Міністерства культури. 

Проте призначення Кудерчук на посаду голови Національного агентства з питань кіно в кіноспільноті вважають «непрозорим». Журналісти «Суспільного» писали, що Марину Кудерчук призначили на посаду після того, як Національне агентство з питань державної служби (НАДС) забракувало кандидатуру Юлії Сінькевич, яка пройшла всі етапи конкурсу до співбесіди, але в останній момент їй відмовили через незадовільно в категорії «управління ефективністю і розвитком людських ресурсів». 

У «Суспільному» зазначали, що Марина Кудерчук була маловідомою кандидатурою. З березня 2017 року до 2019 обіймала посади заступниці директора, потім — директорки кіноконцертного залу імені Довженка в Запоріжжі. До етапу співбесіди разом з Кудерчук дійшли директор кінотеатрів Сергій Зленко та продюсерка Ольга Бесхмельницина. Вони отримали більше балів за Кудерчук, але після співбесіди в Міністерстві культури обрали не їх..

Загалом за даними «Суспільного» у 2021 році, рік роботи Кудерчук супроводжувався зниженням видатків на кіно — з 455 млн до 305 млн грн на рік у зв’язку з пандемією.

У жовтні 2020 року 200 представників кіноспільноти підписали колективне звернення до Міністра культури та Прем'єр-міністра з вимогою звільнити Кудерчук та розпустити Раду з держпідтримки кінематографії.

Засновник компанії «Арт Хаус Трафік» Денис Іванов каже, що саме Держкіно ініціювало реорганізацію Довженко-Центру.

«Держкіно ініціювало процес фактичної ліквідації та розпорошення цілісності архівної колекції Центру. Саме Держкіно на чолі з головою Мариною Кудерчук та головою Ради з держпідтримки кінематографії Артемом Кулюбаєвим несе відповідальність за все, що відбувається», — сказав Іванов. 

На його думку, громадянському суспільству в Україні варто тиснути на уряд з вимогою звільнити очільників Держкіно. 

«Ситуація зайшла в глухий кут. Нам потрібно вимагати не тільки ліквідації наказу   [про реорганізацію — прим. ред. ], а й зміни керівництва Держкіно», — додав Іванов.

Національний центр Олександр Довженка є не просто державним фільмофондом України; Цент зберігає, досліджує, популяризує та реставрує національну кіноспадщину. Центр входить до Міжнародної федерації кіноархів (FIAF), а фільмофонд визнано національним культурним надбанням.

Кінокритикиня Анна Дацюк говорить, що Довженко-Центр є важливою інституцією і одним з найуспішніших кейсів з просування української культури серед молоді. «Це наша історія і наша спадщина до якої у команди Центру вдалося привернути увагу. Фактично кіно з того самого фільмофонду, який у них хочуть забрати, стало популярним завдяки рокам плідної роботи», — каже Дацюк. 

Реорганізація Центру може призвести до того, що членство України в FIAF можуть призупинити. «Довженко-Центр» — інституція зі світовим ім'ям, чия реорганізація вдарить по культурному іміджу України.

Кінокритикиня вважає, що те, наскільки українське суспільство стало на захист центру, вселяє надію, що можна досягти систематичних змін у Держкіно.

«Головне цей процес не зупиняти і продовжити тиск — медійний, юридичний, політичний», — наголошує вона.