«Мультивсесвіт — це тупо!»: рецензія-розбір спецвипуску «Південного Парку: Приєднання до Пандерверсу»

Ну нарешті «Південний Парк» підвівся з колін і знову порадував своїх глядачів їдкою, нахабною та жвавою злободенною сатирою! Незмінні автори-шоураннери мультсеріалу Трей Паркер і Метт Стоун — чого, якщо чесно, мало хто від них чекав — знову показали екстраклас, схопивши нинішню епоху за я*ця та виставивши всіх нас на посміховисько. А то за останні роки — десь з першої появи нового директора школи у 19-му сезоні — «Південний Парк» вже зовсім скотився в рутину-банальщину, розгубивши всю ту гостроту та гумор, за які ми його так полюбили.

27 жовтня на «Paramount+» відбулась прем'єра чергового спецвипуску серіалу під назвою «Південний Парк: Приєднання до Пандерверсу» («South Park: Joining the Panderverse»). І на відміну від минулих кострубатих спецвипусків, цей виявився першокласним — давно вже я не пригадую, щоб Паркер-Стоун перебували в такій гарній творчій формі.

«Приєднання до Пандерверсу» — влучна сатира на все те, що хвилює нинішніх американців (а водночас і решту людства) в галузі культури, економіки та соціальних прав. Як і личить високопрофесійним сатирикам, Паркер-Стоун у «Пандерверсі» неймовірно смішно, розумно і — головне — сміливо розкрили безліч назрілих тем — причому автори наважились навіть на таку сатиру, яка зазвичай в американському суспільстві залишається табуйованою. 

Паркер-Стоун посміялись як із білих расистів (зрозуміло, за цю лінію сюжету відповідає нетерпимий до будь-яких змін Картман), так і з тих, хто відверто використовує расизм для уникнення відповідальності за свою аморальну поведінку та вчинки (за цю лінію сюжету відповідає альтернативний Картман із паралельного всесвіту в особі нахабної чорношкірої жінки-лесбійки, яка істерично волає: «Расизм до білих неможливий, Кайле! Вони всі г*внюки!») 

Також Паркер-Стоун показали протести, які перегукуються з протестами акторів і сценаристів у США. Ще висловились із приводу зловживання та залежності від сучасних технологій у «пост-ШІ-всесвіті», через що виникає так звана «нова нерівність» між ні на що не здатними працівниками інтелектуальної праці з «атрофованими практичними навичками» та звичайними слюсарями-водопровідниками, які несподівано стали «елітою постковідного століття», «сьогоднішніми Масками та Цукербергами». 

І ще одна тема, блискуче розкрита у «Пандерверсі», — це критика нинішнього «Діснея» з його алогічною та фінансово провальною політикою, результатом якої стало констатоване усіма погіршення якості «діснеївських» стрічок: причому що супергероїки, що ребустів класики, що оригінального контенту. На цій-то темі ми, зрозуміло, зупинимось докладніше.

У «Пандерверсі» Паркер-Стоун дають єдине логічне пояснення, «чому всі фільми від “Дісней” тепер відстій». Якщо коротко, то Паркер-Стоун висловлюють обурення: людству потрібен «оригінальний контент без потурання», а не однакові примітивні історії в кіно та на стрімінгах від непрофесійних авторів, які нехтують якістю сценаріїв і наголошують виключно на спецефектах і «політиці толерантності», начебто саме спецефекти та толерантність є єдиним мірилом якості кінематографічного твору.

Тому найважливіший епізод спецвипуску — сцена в кабінеті директора, коли Кайла відчитують за расизм через його слова, що «Картман ніяк не може бути чорношкірою жінкою».

«Як це так, не може?!», — обурюється прогресивний директор школи. — «Картман може бути будь-ким!». Хохма ж у тому, що Картман і його альтернативна жіноча версія помінялись місцями-реальностями, проте в оригінальному світі «Південного Парку» всі приймають «новий образ» Картмана як щось звичайне та належне, оскільки такі вже часи надворі! 

Саме в цій сцені Кайл з іншими дітьми проговорює найважливіші речі: наприклад, що мультфільми про Людину-павука Майлза Моралеса вийшли настільки якісними не тому, що їхній головний герой — чорношкірий підліток, а саме тому, що ці мультфільми добре продумані, прописані та реалізовані.

Водночас Паркер-Стоун з особливою злістю та неприйняттям накидаються на шкідливу концепцію мультивсесвіту, яка захопила сучасний голлівудський мейнстрім (від «Людини-мурахи» до «Локі»). 

«Мультивсесвіт — це відмазка поганих сценаристів. І так зараз у всіх фільмах!», — обурюється Кайл. «Ми знімаємо один і той самий фільм знову й знову. І всім потураємо, але це раптом не працює!», — здивовано констатує один із високопоставлених директорів «Діснея». 

Паркер-Стоун підбирають відмінні метафори та пояснення згубної для будь-якої творчості «культури потурання», тобто бажання догодити якійсь частині аудиторії (навіть якщо ці бажання щирі, а не викликані одним лише бажанням заробити грошей) замість того, щоб створювати оригінальні самодостатні фільми та серіали.

Слоган епізоду: «Мультивсесвіт — це тупо!»

Матеріали, опубліковані у розділі «Колонки», представляють думку автора чи авторки та можуть не співпадати з думкою редакції онлайн-медіа «Свідомі».