Стосунки з лікарем/кою: як побудувати довіру?
Дарина Дмитрієвська
До завдань сімейної (первинної) медицини входить спостереження, консультування, діагностика та лікування найпоширеніших хвороб і станів, з якими зустрічаються люди. Сімейний/а лікар/ка — це точка входу в медичну систему.
За стандартами розвинутих країн на «первинці» вирішують близько 80 % всіх медичних запитів населення без залучення вузьких спеціалістів. Цей показник залежить від кваліфікації лікарів, а також від можливостей медичного закладу щодо діагностики та лікування. Наявність відповідних інструментів, апаратів, реактивів у лабораторії визначає обсяг медичних послуг, які можуть надати в сімейній амбулаторії.
Що входить до обов’язків сімейного/ої лікаря/ки?
До обов’язків лікаря/ки первинки входить надання планової медичної допомоги населенню. Це не екстрена служба порятунку. Здебільшого скарги, з якими терміново слід звернутися до медиків серед ночі чи у вихідні — це не компетенція сімейної медицини. Якщо мова про травму, серцевий напад, сильний біль у животі, кровотечу — це запит до невідкладної допомоги чи приймального відділення стаціонару.
З якими запитами може допомогти сімейний лікар\ка?
- «застудні» вірусні захворювання дихальної системи (ГРВІ);
- пневмонії та бронхіти, астма;
- гіпертонія та інші порушення роботи серцево-судинної системи;
- цукровий діабет;
- гастроентерологічні скарги;
- проблеми з нирками та сечовивідними шляхами;
- неврологічні порушення;
- симптоми тривожності та депресії тощо.
Фактично, лікар/ка допомагає зорієнтуватися з наступними кроками. Якщо симптоми потребують детального обстеження та консультації вузького спеціаліста, отримаєте скерування та будете знати, до кого звернутися.
Водночас часто українці/ки ігнорують можливість отримати «підказку» лікарів «первинки», адже вважають, що на це обов’язково потрібно витратити багато часу, сидіти в чергах, чекати на прийом. А коли у вас ознаки гострого захворювання (наприклад, висока температура), це не завжди доречно та можливо.
Дійсно, раніше практично не було альтернатив, окрім як іти до поліклініки. Тому часто люди лікувалися за порадою сусідів, родичів чи сумнівних інтернет-ресурсів. Однак зараз усе не так. Існує можливість зв’язуватися із сімейним лікарем чи лікаркою телефоном або в месенджерах для поради.
Проте слід запам’ятати кілька правил такої комунікації:
- дистанційне надання медичної допомоги не є обов’язком лікарів — вони мають право не надавати особисті номери телефону чи інші контакти. Якщо медичний заклад не забезпечує фахівців робочими телефонами (а переважно так і є), то надати персональний номер або контакт у месенджері — добровільна ініціатива лікаря/лікарки.
- познайомтеся з вашим фахівцем/чинею заздалегідь — не чекайте моменту гострої хвороби. Прийдіть на прийом, обговоріть майбутню співпрацю та спитайте, які шляхи дистанційного зв’язку можливі та зручні.
- поважайте особистий час і простір спеціалістів. Намагайтеся не телефонувати та не писати у вихідні, неробочі години, якщо ви не домовилися про це попередньо. Пам’ятайте, що лікарі/ки також мають особисте життя, сім’ю та потребу відпочивати. Якщо у вас виникла термінова ситуація зі здоров’ям, подумайте, чи не варто викликати швидку або звернутися до приймального відділення. Можливо, із симптомами можна впоратися самостійно до настання робочого часу.
- довірлива та комфортна комунікація з лікарем передусім потрібна для підтримки вашого здоров’я. Тож ви в цьому партнери. Фахівець/чиня надає рекомендації, скеровує на шляху, а за вами — остаточні рішення та виконання призначень, дотримання здорового способу життя та інформування про зміни в стані.
