Військо — не в'язниця, військо — привілей

Ще нещодавно ми порівнювали українських воїнів зі Збройних Сил та Сил Оборони з супергероями, проте як тільки зайшла мова, як покарати малолітніх злочинців — «до війська їх!»

Дивна зміна понять, правда? Наразі українське суспільство живе від парадигми «Молимося за вас, наші герої, ви — надлюди!» до «бідні голі босі сонечка копають окопи під Бахмутом голіруч». Ні те, ні інше не є кристалічною правдою. 

Адже Збройні Сили, як і загалом зріз суспільства, під час війни має ситуації програшів та поразок, карколомних наступів і важкої оборони, в тому числі з копанням окопів.

Але сьогоднішня наша розмова не про це. Вона про те, як суспільство легко відправляє на війну» тих осіб, на яких чекає покарання за Кримінальним кодексом.

Не зважаючи на те, що скоїла людина: мілке хуліганство, крадіжка, зґвалтування чи вбивство — її місце у в'язниці (за доведенням провини у суді), але не на передовій.

Поясню, чому для військових є образою те, як цивільні легко відправляють в окопи» різний непотріб. Я — військова Збройних Сил України, приєдналася до армії 25 лютого 2022 року за власним бажанням. Так само як і десятки тисяч інших чоловіків та жінок. Ми зробили свій вибір усвідомлено. Ми на війні, бо захищаємо країну і працюємо для нашого спільного майбутнього.

В армії не потрібні зайві люди для їхнього виправлення — для цього є виправні заклади — колонії. Армія — це зріз суспільства, і чим більше до неї приєднується свідомих людей — тим ближча перемога.

Тому тричі подумайте перед тим, як з української армії робити виправну інстанцію. Ми ж не ПВК «Вагнер».

Українська армія — це еліта нації, там злочинці не потрібні.

Тому дотримуйтесь інформаційної гігієни та підтримуйте Збройні Сили України.