Як Україна провела перший саміт миру та чи піде Росія на український мир?
15 та 16 червня Україна та Швейцарія провели Глобальний саміт миру. Його метою було узгодження перших трьох пунктів формули миру, яку розробила Україна для «справедливого завершення війни». Учасниками саміту стали 92 країни та вісім міжнародних організацій.
Свідомі пояснюють, що погодили учасники першого саміту миру у Швейцарії та як реакція Росії на проведення саміту вказує на готовність піти на мир з Україною.
Що погодили на саміті миру?
Володимир Зеленський представив формулу миру ще у 2022 році на саміті G20. Це «набір рішень, які можна реалізувати, щоб дійсно гарантувати мир»: ядерна безпека, продовольча безпека, звільнення українських полонених та депортованих, в тому числі дітей, енергетична безпека, відновлення територіальної цілісності України, виведення російських військ та припинення бойових дій, повернення справедливості, протидія екоциду, недопущення ескалації, фіксація завершення війни.
У червні у Швейцарії обговорювали перші три пункти формули — ядерну безпеку, продовольчу безпеку та повернення полонених та депортованих. За підсумками дводенних обговорень та виступів учасники, погодили та підписали спільне комюніке — офіційне повідомлення про переговори між державними та громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах, а також про досягнуті угоди та рішення. Комюніке не зобов'язує підписантів до його виконання, але підтверджує позицію цих країн в наведених питаннях.
Комюніке підписало 78 країн з 92 учасників. Не підписали Вірменія (член ОДКБ — ред.), Бахрейн, Ватикан, Індія, Індонезія, Колумбія, Лівія, Мексика, ОАЕ, Саудівська Аравія, Таїланд, Бразилія і Південно-Африканська Республіка (члени BRICS — ред.). Ірак та Йорданія відкликали свої підписи 17 червня.
Серед підписантів — Туреччина, Кенія, Косово та Сербія, Катар, Республіка Корея, Руанда, та Швейцарія.
Голова Центру формування політики Максим Костецький говорить, що не всі країни змогли підписати комюніке з технічних причин.
«Вони не були представлені на рівні керівництва держави уряду чи міністерства закордонних справ і не мали повноважень підписувати такі комюніке», — пояснює він.
У спільній позиції учасники саміту наголосили, що Запорізька атомна електростанція має «працювати безпечно та захищено під повним суверенним контролем України». У рамках продовольчої безпеки має бути гарантовано вільний доступ до портів Чорного та Азовського морів, а напади на цивільні порти «є неприйнятними».
Також країни-підписанти вимагають звільнення всіх військовополонених та повернення всіх депортованих українців в Україну.
Україна проводить ці саміти, для того, щоб зібрати підтримку від інших країн, а потім запропонувати цю формулу Росії задля припинення війни. Так пояснював необхідність саміту миру Володимир Зеленський ще у 2023 році. Підтримка повернення ЗАЕС під український суверенітет, доступ до портів та повернення полонених і депортованих має показати Росії, що Україна не єдина, хто цього вимагає — є й інші країни. Тому однією з цілей саміту є консолідація підтримки України.
Голова Центру формування політики Максим Костецький вважає, що проведення саміту — це в першу чергу дипломатична заслуга України.
«Україна активно просуває свою повістку, свою формулу миру і залучає більшу частину світу до обговорення цих питань, попри те що прямий агресор, Російська Федерація, а також її фактичний союзник, Китай, активно протидіють для унеможливлення проведення таких заходів взагалі. Те, що на саміт миру, організований Україною, приїжджає близько 100 країн та міжнародних організацій доводить той факт, що суб'єктність України у світовій політиці значно зросла за останні три роки і дозволяє Україні рухатися в сторону завершення війни»
— пояснює він необхідність проведення саміту та його успішність.
Наступний саміт, для обговорення та закріплення подальших пунктів формули миру Україна хоче підготувати та провести якнайшвидше.
«У стані війни ми не маємо часу на довготривалу роботу. Рух до миру означає діяти швидко. Підготовка займе місяці, не роки, тому коли план миру буде готовий і кожен крок буде пропрацьований, відкриється шлях до проведення другого саміту миру, а отже до завершення цієї війни, до справедливого і тривалого миру», — прокоментував підготовку до наступного саміту Володимир Зеленський.
За словами Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, на другому саміті обговорюватимуть пункти, які напряму стосуються завершення війни між Україною та Росією.
Які країни взяли участь у саміті миру, а які ні?
Серед країн-учасниць саміту були як і активні прихильники України — Литва, Велика Британія, США, Польща, Італія, Німеччина, Естонія, Фінляндія, Швеція тощо — так і країни які мають нейтральну позицію у війні або співпрацюють з обома країнами в економічних відносинах.
Серед других це Туреччина — підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, але продовжує вести торгові відносини з Росією. Під час саміту Туреччина підтвердила свою позицію та повідомила що «для досягнення значного прогресу потрібна участь Росії».
Саудівська Аравія та Кенія теж наголосили на необхідності участі Росії у саміті миру. Міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Фейсал бін Фархан Аль Сауд сказав, що переговори, які будуть викликати довіру, потребуватимуть «важкого компромісу». Саудівська Аравія не підписала комюніке за підсумками саміту.
У саміті миру взяли участь також Аргентина та Індія. Президент Аргентини Хав'єр Мілей заявив, що для його країни це можливість знову стати частиною міжнародної спільноти та виразити необхідність миру між націями.
«Від імені аргентинського народу я хочу висловити нашу безмежну підтримку народу України та нашому другу президентові Зеленському»
— говорив Президент Аргентини під час свого виступу на саміті.
Деякі країни та міжнародні організації публічно відмовлялись брати участь у саміті миру. Генеральний директор МАГАТЕ (міжнародного агентства з атомної енергії) Рафаель Гроссі не відвідав саміт для «недопущення змішування політичних міркувань з нашою технічною роботою».
Китай також відмовився взяти участь у саміті миру. КНР намагається просувати свої положення для мирного врегулювання війни між Україною та Росією. Однак Китай не називає війну війною, а «кризою» й вимагає зняття санкцій з Росії.
Володимир Зеленський у Сінгапурі говорив, що «Росія використовує Китай та китайських дипломатів, щоб вплинути на країни і відмовити їх від участі у саміті миру». Китай ці звинувачення українського президента відкинув.
Країни Центральної Азії — Казахстан, Туркменістан, Азербайджан — відмовились взяти участь у саміті миру. Ці країни досі мають близькі економічні та дипломатичні зв'язки з Росією.
Відсутність країн, які утримують посилені зв'язки з Росією та Китаєм, вплинула на текст самого комюніке, говорить Максим Костецький. Текст підкреслив українську позицію з питань, які підняли на саміті.
«У зв'язку з цим частина країн глобального півдня побоялися йти на підписання настільки радикальних заяв. Можливо, протягом кількох днів чи тижнів після саміту ми побачимо як деякі держави будуть приєднуватись до підписання цього комюніке», — підсумовує він можливість долучення інших країн до саміту.
Голова офісу президента Андрій Єрмак говорив, що комюніке залишили відкритим, для можливості підписати тими країнами, які спочатку відмовились приїхати на саміт.
Як Росія відреагувала на саміт
14 червня, за день до саміту, президент Росії Владімір Путін виступив із заявою щодо переговорів з Україною. Він сказав, що «Росія хоч завтра готова сісти за стіл переговорів», але за умови «відмови України від вступу до НАТО» та «виходу ЗСУ з Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей». Саміт миру він назвав «продовженням кровопролиття».
15 червня, у день саміту, американське видання «New York Times» опублікувало проєкт договору між Україною та Росією, який розробляли навесні 2022 року — до деокупації частин Київської, Чернігівської та Сумської областей. Владімір Путін наголошує, що цей договір, який він окреслює як «стамбульські угоди», був дійсно мирним планом для завершення «спеціальної воєнної операції».
Владімір Путін також наголошує, що не може вести переговори з Володимиром Зеленським, адже він не є «легітимним» президентом, а «керувати країною мають парламент та спікер». Свідомі розповідали, чому це не є дійсністю, і чому Україна не може провести вибори під час воєнного стану як за Конституцією, так і за реальними можливостями.
Читайте також:
Міністерство закордонних справ України повідомило, що своїми заявами Владімір Путін намагався зірвати Глобальний саміт миру, а його «ультиматуми лунали вже багато разів», не тільки у переддень саміту.
«Україна ніколи не хотіла цієї війни, і, як жодна інша країна у світі, Україна хоче її закінчення. Однак зусиль однієї країни недостатньо, щоб змусити Росію припинити агресію. Участь якомога більшої кількості країн і міжнародних організацій в інавгураційному Глобальному саміті миру має вирішальне значення для того, щоб змусити Росію відмовитися від ультиматумів і перейти до добросовісних переговорів про припинення війни, а не до пропагандистських заяв під прикриттям жахливих ракетних ударів по Україні», — йдеться у заяві МЗС України.
Та після закінчення саміту, Дмитро Кулеба повідомляв, що Росію можуть запросити на наступні саміти миру, які організовуватиме Україна.
Максим Костецький вважає, що перші три пункти, які обговорювали на саміті, були стартовою позицією для створення рамки виходу з російської агресії.
«Більшість учасників заходу зацікавлені, щоб почалась якась комунікація з Російською Федерацією. Україна заявила, що прямих переговорів з Росією не буде, це, скоріше за все, знову буде відбуватись через посередників. Ніхто не може змусити державу-агресора йти до мирних переговорів, якщо вона не хоче цього. Якнайбільший тиск міжнародної спільноти сприятиме тому, що державі-агресорці потрібно буде поступово відходити від своїх крайніх позицій і йти на поступки у війні», — говорить Максим Костецький про необхідність участі у саміті миру та інших українських ініціативах країн-партнерок.
Тому чи зможе взяти участь Росія в інших самітах миру — невідомо, але залежить це від рішення самої Росії, позиції України та міжнародних партнерів.
Максим Костецький говорить, що на наступних самітах все залежатиме від позиції України як у дипломатичній площині, так і на фронті.
«Територіальна цілісність України не може бути предметом компромісу. Однак значна частина учасників [саміту] можуть наполягати, щоб питання територіальної цілісності було протрактовано в довшій часовій перспективі. Це залежатиме від ситуації на полі бою у момент проведення саміту. Сподіваюсь, що з часом успішне надходження допомоги дозволить не тільки стабілізувати лінію фронту, а й проводити часткові наступальні операції. Тоді Україна, з позиції сили, говоритиме з державою-агресоркою. Наша кінцева ціль — це звільнення всіх територій України»
— підсумовує Максим Костецький.