Як українці рятували громадян інших країн

6 червня 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС, спричинивши гуманітарну та екологічну катастрофи. Українці — кваліфіковані працівники та звичайні люди — вирушили в Херсонську область для допомоги місцевим. Паралельно Україна очікувала від міжнародних профільних організацій та країн на допомогу, адже сама Україна бере участь у миротворчих місіях ООН, НАТО та інших міжнародних організацій з 1992 року. 

Таких військових операцій нараховується близько 25; до них приєдналися 44 00 українських військових, 55 з яких — загинули. Більшість місій вже закінчилися, деякі тривали до повномасштабного вторгнення. 

«Свідомі» розповідають про найвідоміші миротворчі та гуманітарні місії українців, під час яких вдалося врятувати не одне життя. 

Під час Балканських війн українські військові входили до складу Охоронних сил ООН (United Nations Protection Forces) і діяли в Хорватії та Боснії і Герцеговині. Місію заснували в 1992 році, а в 1995 скасували та реструктуризували в Сили превентивного розгортання ООН. 

Операція українських миротворців в Жепі почалася у травні 1995 року, коли 79 українських миротворців на дев‘ятьох БТРах охороняли селище від сербських військ, які оточували населений пункт. Українські військові мали стежити за рухом сербських озброєних загонів і повідомляти штаб миротворців в Сараєво про обстріли міста. 

Українці опинилися в складних умовах: було мало їжі та пального, до того ж боснійські серби влаштовували провокації, обстрілювали селище та тисли на миротворців, вимагаючи скласти зброю. Тодішній представник МЗС Володимир Єльченко закликав ООН вивезти українців з міста, бо ті фактично опинилися в заручниках. Але вихід миротворців міг призвести до вбивства кількох тисяч цивільних. 

Порятунок боснійців в Жепі вважається однією з найуспішніших операцій українських миротворців, оскільки вона унеможливила повторення подібних етнічних чисток, які сталися у Сребрениці (тоді боснійські серби вбили понад вісім тисяч боснійців — прим. ред.). 

23 липня до Жепи прибув заступник командувача сектору Сараєво полковник Микола Верхогляд. Він почав домовлятися із сербським генералом Ратко Младичем та командувачем боснійських військових про вивезення цивільного населення. 

Попри масований обстріл з боку сербів 24 липня, уже наступного дня українські миротворці розпочали евакуацію. У кожному автобусі з цивільними був принаймні один український миротворець, який мав упевнитися, що люди доїхали до місця призначення. До евакуації долучилися також французькі миротворці на бронетранспортерах. 

За офіційними даними, до 27 липня з міста вдалося вивезти майже п‘ять тисяч людей, водночас українські військові кажуть, що число евакуйованих становило майже десять тисяч.

У 1990 році Верховна рада Абхазької Автономної Радянської Соціалістичної Республіки проголосила незалежність Абхазької РСР. За рік до цього в регіоні відбувся 30-тисячний абхазький сход, який оголосив про бажання вийти зі складу Сакартвело. 

На початку 1992 року в Сакартвело стався переворот і тодішнього президента Звяда Гамсахурдію скинули. До влади прийшов Едуард Шеварднадзе. Після цього в Абхазію увійшли війська Нацгвардії Сакартвело під приводом боротьби з прихильниками Гамсахурдії.  

Водночас парламент Сакартвело оголосив про повернення до Конституції 1921 року (після того, як більшовики окупували Сакартвело у 1921 році, вони визнали незалежність Абхазії, але у 1931 році вона стала автономією у складі Сакартвело). В Абхазії це сприйняли як скасування автономії (хоча за конституцією 1921 року Абхазія є автономією у складі Сакартвело) і у відповідь оголосили про повернення до своєї Конституції 1925 року, згідно з якою регіон був незалежною державою. 

Тоді в регіоні почали створювати «абхазьку гвардію» та масово звільняти картвелів з силових органів, що діяли в регіоні. У відповідь Сакартвело почало військовий наступ у серпні 1992 року.  

У липні 1993 року сторони погодили перемир'я. Однак у вересні 1993 абхазькі війська захопили майже всю територію автономії. Це призвело до появи так званої «незалежної держави Абхазія» та етнічних чисток картвельського населення в регіоні (картвельське населення становило більшість в Абхазії — цьому сприяла політика Лаврентія Берії, за якою картвелів заселяли в абхазькі села. Однак це різні народи. Однією з найбільших відмінностей є мова: абхази розмовляють абхазькою, яка належить до абхазо-адизької групи кавказьких мов, картвели — картвельською, що належить до картвельської мовної сім’ї). 

7 жовтня між тодішніми президентами України і Сакартвело відбулася розмова. Едуард Шеварднадзе просив про гуманітарну підтримку. Окрім України, він звертався й до інших.   

Пілоти, які брали участь у місії, пригадують, що підготували літаки за одну ніч. Команда вирушила до Сакартвело одразу, попри те що для цього потрібно була низка дозволів, зокрема рішення українського парламенту.

Українська гуманітарна місія у Сакартвело тривала менш як місяць — з 8 до 26 жовтня і проходила в горах Сванетії. Миротворча місія в Сакартвело стала першою, яку Україна провела самостійно, без підтримки міжнародних організацій. 

Тоді Україна стала єдиною, хто відгукнувся на прохання про допомогу. Наприкінці вересня 1993 року Місія ООН призупинила свою діяльність в Сакартвело, яка почалася у серпні 1993 року, через те, що абхазькі війська порушили перемир'я.

Основним завданням місії було врятувати картвелів, які застрягли в горах Сванетії та зіткнулися з масовими етнічними чистками. Щоб врятуватися, вони намагалися самостійно перейти гірські перевали та дістатися до центральної частини країни. Однак через різке погіршення погодних умов застрягли. Картвельська влада намагалася самостійно евакуювати людей гелікоптером, але під час однієї зі спроб пілоти не впоралися з керуванням та врізалися в гору. 

Учасники операції говорять, що 10 жовтня 17 українських гелікоптерів почали евакуацію. У перший день українці врятували 570 людей, на другий — 2162. Усього з 10 до 14 жовтня українські пілоти, попри обстріли з боку абхазьких бойовиків, виконали 291 виліт. 

За цей час миротворці врятували 7643 людини і доставили 487 тонн гуманітарних вантажів. 16 жовтня 1993 року операція закінчилася, але українці ще доставляли до Сакартвело гуманітарну допомогу.

Сьєрра Леоне — країна на заході Африки. З 1991 по 2002 року в країні тривала громадянська війна між силами центрального уряду та воєнізованим формуванням «Об'єднаний революційний фронт». Цей конфлікт супроводжувався воєнними злочинами щодо цивільного населення — вбивствами, зґвалтуваннями, грабежами. 

Щоб врегулювати ситуацію, ООН запровадила місію з підтримки миру, яка тривала з 1999 по 2006 рік. У 2000 році до операції приєдналася Україна. 

Спочатку в Сьєрра Леоне перебував український 20-й окремий вертолітний загін, який налічував 110 людей. До їх завдань входило перевезення вантажів, медичне транспортування, евакуація поранених та польоти спостереження.

Потім до Сьєрра Леоне прибув четвертий окремий ремонтно-відновлювальний батальйон, який налічував 530 військовослужбовців. Вони займалися обслуговуванням та ремонтом матеріально-технічних ресурсів, які направили Збройні Сили України. Також військові супроводжували гуманітарні вантажі, які доправляли до Сьєрра Леоне. 

Попри те, що українські військові лише надавали допомогу постраждалим внаслідок військових дій, шестеро українців загинули в цій місії. Тоді український літак гелікоптер МІ-8 впав у океан, а всі хто був на борту загинули.

Під час цієї спецоперації з евакуації громадян України розвідникам Головного управління розвідки вдалося не лише розшукати громадян України, а й врятувати співробітників міжнародних організацій та афганців, які перебували у групі ризику. 

Місія розпочалась 16 вересня і стала першою, відколи американські війська покинули Афганістан. Талібан впродовж кількох днів відмовлявся звільняти людей. Бойовики неодноразово змінювали умови евакуації, зокрема, вимагали письмового звернення українського уряду на адресу «Ісламського емірату Афганістану». Написати таке звернення влада не могла — це означало би визнання «уряду» талібів. 

Попри це, українська місія тривала. Тоді керівник ГУР Кирило Буданов сказав:

Українці залишалися чекати на евакуацію, поки тривали переговори між українською владою та представниками Талібану. Команда українських спецпризначенців провела чотири дні на чартерному комерційному авіалайнері. Операція ледь не зазнала краху. У день евакуації співробітники служби безпеки в аеропорту Кабула заявили, що літак має вилетіти за 30 хвилин без евакуйованих, інакше його візьмуть під контроль.  

Українські чиновники не розповідали, як вдалося вирішити це питання, однак послалися на допомогу Туреччини, Пакистану та Катару (президент Туреччини Ердоган ще у 2020 році заявляв, що «відкритий» до співпраці з талібами; за даними Humans Right Watch, Пакистан надавав військову допомогу талібам; Катар ж був посередником у переговорах між США та Талібаном), а також Валі Монавара — Надзвичайного і Повноважного посла Афганістану в Україні від попереднього уряду Афганістану.

Врешті-решт увечері 23 вересня літак з українцями та афганцями приземлився у Києві. 

Загалом із 16 серпня 2021 року українські літаки вивезли 700 людей, серед яких українці та іноземні громадяни, зокрема, журналісти The Wall Street Journal, Stars and Stripes, USA Today, а також деякі студенти. 

6 лютого 2023 року у центральній та південній частині Туреччини та на півночі Сирії сталася низка масштабних землетрусів. Магнітуда першого землетрусу становила 7,7 бала — він став найпотужнішим з 1939 року. Вчені порівняли силу землетрусів з ударом, еквівалентним 500 атомних бомб.

Внаслідок стихійного лиха було зруйновано та пошкоджено понад 160 000 будівель, понад 50 тисяч людей загинули, а десятки тисяч отримали поранення.

Через два дні після землетрусу Україна відправила до Туреччини рятувальну групу, до складу якої увійшли 87 працівників Державної служби надзвичайних ситуацій, десять пошуково-рятувальних собак і 18 одиниць техніки, зокрема термінали Starlink і дрони. 

Також спільно з Францією та США Україна передала 101 тонну гуманітарної допомоги. Франція координувала операцію, український Ан-124 «Руслан» доставив допомогу на авіабазу «Інджирлік», а військові США та Туреччини розвантажили літак.

Всю цю допомогу Україна здійснювала попри те, що вже рік тривало повномасштабне вторгнення. Росія щоденно обстрілювала українські міста ракетами та атакувала дронами. А українські рятувальники щоденно ліквідовують наслідки цих атак.