Замкнуте коло: рецензія-розбір головної серіальної прем'єри липня

13 липня на стрімінговій платформі «Мах» стартувало кримінально-трилерне «Замкнуте коло» («Full Circle») — компактний мінісеріал на шість епізодів, що виходив три тижні поспіль і завершився наприкінці місяця. 

У режисерському кріслі «Замкнутого кола» — професіонал-багатоверстатник Стівен Содерберг («Секс, брехня та відео», «Ерін Брокович», «Трафік», «За канделябрами», трилогія про друзів Оушена та трилогія про Супер-Майка), якому, як показують останні двадцять п'ять років, підкоряються будь-які кіно- і тележанри і формати. Сценарист і шоураннер «Замкнутого кола» — товариш та колега Содерберга Ед Соломон (трилогія про Білла і Теда, «Ілюзії обману», «Люди в чорному», «Ангели Чарлі»). 

Соломон та Содерберг вже працювали разом над двома детективно-трилерними проєктами: серіалом «Мозаїка» (2018) із Шерон Стоун та повним метром «Без різких рухів» (2021), у якому знялася дюжина кінознаменитостей. «Замкнуте коло», до речі, теж може похвалитися зоряним складом: Зазі Бітц, Тімоті Оліфант, Денніс Куейд, Клер Дейнс, комік Джим Геффіган, etc.

«Замкнуте коло» — телепроєкт, що ідеально підходить Содербергу та Соломону, тому що характерний для них обох. Соломон — до речі, у далекому минулому комік-стендапер — спеціалізується на всепроникному гуморі (без якого його «Люди в чорному» та «Ангели Чарлі» просто немислимі) та гіперплутаних сюжетах (згадайте лише його неможливо-фокусні «Ілюзії обману»). А от Содерберг, і собі, цінує мультиперсонажне кіно (число одинадцять, як ви знаєте, для нього не є межею!) та гостросоціальну тематику («Ерін Брокович» і «Трафік», свого часу, серйозно розбурхали громадськість). 

Усього цього у «Замкнутому колі» предостатньо! А як натхнення для серіалу Ед Соломон використав дещо підзабутий, проте величний детективний фільм Акіри Куросави «Рай і пекло» (1963), події якого багато в чому перегукуються з подіями «Замкнутого кола».

Переказувати сюжет «Замкнутого кола» — подвійно безглузде заняття. По-перше, у серіалі Содерберга-Соломона діє багато різнобічних та різновікових персонажів (працівники Поштової служби США, гаянський мафіозі, американські багатії), з яких, ймовірно, жоден не може претендувати на головну роль. По-друге, «Замкнуте коло» — це міцна жанрова робота зі своїм саспенсом та трилерністю, а саме для таких проєктів не може бути нічого гіршого за спойлери. 

Хвилювання глядача під час перегляду «Замкнутого кола» та незнання того, що відбудеться далі — це, без перебільшення, найважливіша складова серіалу. Тому скажу тільки, що в «Замкнутому колі» йдеться про викрадення підлітка з метою — так-так, все правильно — зняти сімейне прокляття. Викрадення запускає таємні соціальні механізми, через які долі, здавалося б, абсолютно непов'язаних між собою героїв переплітаються і призводять... скажімо так, до всебічної розв'язки. 

Ну і — що притаманне багатьом фільмам Стівена Содерберга — невинних і щасливих персонажів у «Замкнутому колі» ви не побачите. Кожен, буквально кожен герой відзначений печаткою гріха та плутаного фатуму-долі.

Доля — ще один важливий персонаж «Замкнутого кола». Викрадення, вбивства, розкриття брехні та змов, приховування вчинків та провин — над усім у «Замкнутому колі» панує його величність випадок, що певною мірою відсилає глядачів серіалу до культових НВО-проєктів, як «The Wire» Девіда Саймона. 

Загинути в «Замкнутому колі» може будь-хто — недоторканих героїв тут просто немає. При цьому кожен із персонажів — знову ж таки, в улюбленій авторській манері Содерберга — не те щоб жива людина з плоті та крові, а скоріше фігура на дошці, частина єдиного спільного пазлу, обличчя у замкнутому колі. Герої серіалу важливі не самі по собі, а разом. Вони існують виключно для взаємозв'язків один з одним — соціальних, злочинних, комерційних etc. 

І в цьому контексті «Замкнуте коло» навряд чи можна назвати психологічним серіалом, адже він створений заради інших цілей. І ціль ця — як вже було сказано — панування байдужого до всього і до всіх фатуму над несправедливим капіталістичним світом.

Режисерський талант Стівена Содерберга і творча безкомпромісність сценариста Еда Соломона роблять «Замкнуте коло» найкращою серіальною прем'єрою липня — найреалістичнішою, найзухвалішою і — пишу як є — найдорослішою. Нічого кращого на західних стрімінгах у липні не виходило. 

Продовження мейнстрімно-попсових «Добрих передвісників», «Відьмака» або ж «Фундації» навряд здатні позмагатися у художньому плані з дітищем Содерберга-Соломона. «Замкнуте коло» — це дорослий п'ятигодинний серіал зі складною структурою та соціальними взаємозв'язками, який розрахований на вдумливого та досвідченого глядача. Радимо не пропустити!